І передусім необхідно оволодіти тонким, майже шаманським, мистецтвом складання байдарки...

Наскільки це не просто, ви починаєте розуміти, коли, попрощавшись з друзями, відкриваєте першу сторінку об'ємистої інструкції зі складання «Салюту». Вона нагадує вам читаний колись «Вступ до теорії апроксимаційних векторних груп»: багато, тоскно і абсолютно незрозуміло.

Наступного ранку в неділю ви, ледве дочекавшись, коли дружина вирушить у навколосвітню подорож по магазинах шукати «Сніданок туриста» (не рибнокруп'яний, а справжній), затягаєте тюк з байдарочним причандаллям до кімнати, розв'язуєте його і... м-м-мда. Ви закінчили (з відзнакою) політехнічний інститут за фахом «Автоматика і телемеханіка» та майже завершили кандидатську дисертацію з тієї ж спеціальності, але віднайти якусь систему в нагромадженні деталей, які, навіть насипані гіркою, виповнюють всю кімнату, вам не до снаги.

Першою фразою, яка вилетить з милих вуст вашої дружини, коли вона повернеться додому, буде: «Я так і знала, що цим скінчиться!» (будьте ж благословенні ви, завжди у всьому тямущі дружини!). Але якби ж то вже був кінець!

Як-небудь з'єднавши металеві та дерев'яні деталі і переконавшись, що за час ваших спроб зібрати байдарку кількість цих деталей чомусь збільшилась щонайменше втричі (розмножуються вони, чи що?), ви викликаєте по телефону вашого найбільш ерудованого друга.

Він ускакує до вашої квартири через 15 хвилин у пальті, накинутому на майку, і кричить ще з порога:

- Зламані стрингера? Не вистачає кільсона? Зігнутий руль?!

Дізнавшись, що цього не трапилось, а також визначивши повну комплектність байдарки, приятель з полегшенням запалює і цікавиться, навіщо його кликали. Ваші пояснення викликають у нього приступ сатанинського сміху, крізь який він відкриває вам першу байдаркову мудрість: збирати байдарку в кімнаті так само нерозумно і непристойно, як розпалювати на паркеті багаття. Вам стає зрозумілим, що з виробничою практикою по складанню доведеться зачекати до літа.